Словник української мови (1927)/березник
| ◀ березневатий | Словник української мови Б березник |
березниця ▶ |
|
Бере́зни́к, ка́, м. Березовый лес, роща. А тут йому з березника на зустріч шкандибає рижа кобила. Кв. Ум. Березничо́к. Бігла теличка з березничка. Чуб. III. 479. Їздили ми по горах і по ярах, і по дубничках, і по березничках. Грин. III. 543.