Словник української мови (1927)/бенькет
| ◀ беньдюга | Словник української мови Б бенькет |
бенькетарь ▶ |
|
Бе́нке́т, бе́ньке́т, ту, м. 1) Пир, пиршество, банкет. Рудч. Ск. II. 102. Шевч. 8. Одно одного на здоров'я питає, одно одного на бенкет зазиває. Нп. На хліб, на сіль, на бенкет зазивали. Нп. Що день бенькети, мов весілля. Котл. Ен. I. 24. 2) Соб. Пирующие. В корчму іде — вигукує, додому йде, — бенкет веде. Грин. III. 381. Ум. Бенкето́к. К. Дз. 118.