Словник української мови (1927)/безґрунтий
| ◀ безгучний | Словник української мови Б безґрунтий |
безґрунтовний ▶ |
|
Безґру́нтий, а, е. 1) Не имеющий усадебной земли. 2) Безземельный.
| ◀ безгучний | Словник української мови Борис Грінченко Б безґрунтий |
безґрунтовний ▶ |
|
Словник української мови — Б
безґрунтий
Борис Грінченко
1927
Безґру́нтий, а, е. 1) Не имеющий усадебной земли. 2) Безземельный.