Словник української мови (1927)/безштанько
| ◀ безшлюбний | Словник української мови Б безштанько |
безщадний ▶ |
|
Безшта́нько, ка, м. 1) Малолеток, мальчишка, не носящий еще штанов. Ой вийдіть, безштаньки, співать веснянки, а ви, у штанях, співайте з нами. Грин. III. 58. 2) Бедняк, не имеющий штанов. Я, грабя Потоцький, коронний гетьман… і в мене є голка, щоб — часом розірветься — зашить, а ти ланець, безштанько, і в тебе нема? Стор. I. 185.