Словник української мови (1927)/безуміти
| ◀ безумірно | Словник української мови Б безуміти |
безумний ▶ |
|
Безу́міти, мію, єш, гл. Безуметь, сходить с ума.
| ◀ безумірно | Словник української мови Борис Грінченко Б безуміти |
безумний ▶ |
|
Словник української мови — Б
безуміти
Борис Грінченко
1927
Безу́міти, мію, єш, гл. Безуметь, сходить с ума.