Словник української мови (1927)/безубитно
◀ безтямність | Словник української мови Б безубитно |
безуважний ▶ |
|
Безуби́тно, нар. Черезчур, чрезвычайно, чрезмерно. Мнж. 176. Їла, безубитно їла, як із голодного села пани узяли мене в город. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.