Словник української мови (1927)/безталання
| ◀ безталанниця | Словник української мови Б безталання |
безтерміновий ▶ |
|
Безтала́ння, ня, с. Несчастье, горькая судьба. Рудч. Чп. 220. Котл. НП. 393. І талан і безталання — все, каже, від бога. Шевч. Усім людям щасцє, доля, — мені ж безталаннє. Мет. 306. Ум. Безталання́чко. МВ. II. 122.