Словник української мови (1927)/безконешниця
◀ безконешник | Словник української мови Б безконешниця |
безкоровайний ▶ |
|
Безконе́чниця и безконе́шниця, ці, ж. 1) = Безконе́чник 2. 2) Сказка, безконечно повторяемая через соединение конца ее с началом.