Словник української мови (1927)/безецний

by Борис Грінченко

◀ беземстний

Словник української мови Борис Грінченко Б безецний

безецник ▶

Київ: Горно, 1927

Безе́цний, а, е. 1) Бесстыжий, бессовестный. Ото вже безецна дівка, — нікого не стидається. Брацл. у. 2) Похабный. Безецні пісні. — Як побачите, що вона дуже безецна… то не давайте дрюкувать. Шевч. («Україна», 1907, II. 145).