Словник української мови (1927)/безвістно
| ◀ безвістний | Словник української мови Б безвістно |
безвість ▶ |
|
Бе́звістно, нар. Безвестно, неведомо. Десь дівся безвістно. Волч. у.
| ◀ безвістний | Словник української мови Борис Грінченко Б безвістно |
безвість ▶ |
|
Словник української мови — Б
безвістно
Борис Грінченко
1927
Бе́звістно, нар. Безвестно, неведомо. Десь дівся безвістно. Волч. у.