Словник української мови (1927)/безбожницький
◀ безбожник | Словник української мови Б безбожницький |
безбожництво ▶ |
|
Безбо́жницький, а, е. Принадлежащий, свойственный безбожнику. І стали робом їх безбожницьким ходити: служили ідолам… К. Псал. 246.