Словник української мови (1927)/бевка
| ◀ бевзь | Словник української мови Б бевка |
бевкання ▶ |
|
Бе́вка, ки, ж. 1) Пойло для скота, собак, болтушка из муки, разведенной в воде. Шейк. 2) Колонна? См. Бе́лька. Ой піду я до церковці та стану за бевку; позираю раз на попа, а тричі на Євку. Гол. IV. 493.