Словник української мови (1927)/башта
◀ башмармак | Словник української мови Б башта |
баштан ▶ |
|
Ба́шта, ти, ж. 1) Башня. Лукаш. 110. Змурував високу башту. Грин. I. 128. Михайлик — лицарь був, да як зійшов на башту, да пустив з лука стрілу. ЗОЮР. I. 3. 2) Старая толстая ель. Шух. I. 177. Ум. Ба́штонька, ба́шточка.