Словник української мови (1927)/бачучий

by Борис Грінченко

◀ бачно

Словник української мови Борис Грінченко Б бачучий

бачущий ▶

Київ: Горно, 1927

Бачу́чий, а, е. Зоркий, имеющий острое зрение. Лисиця — то бачуча вража! одразу побачить, де сидиш. Канев. у. Набріхано про дівку, що вона підсліпа, а вона дуже бачуча. Грин. I. 126. Бачучі очі. Константиногр. у.