Словник української мови (1927)/барвінець

Барвіне́ць, нця́, м. = Барві́нок. Під кудерним деревцем, під зелененьким барвінцем. Нп. Пішла в городець, рвала барвінець. Чуб. III. 301. Віне́ць-барвіне́ць. Венок из барві́нку. Грин. III. 524.