Словник української мови (1927)/банувати
| ◀ банування | Словник української мови Б банувати |
бануш ▶ |
|
Банува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Тужить, жалеть. ЕЗ. V. 97. Не дуже за ним банували і швидко забули про него. ЕЗ. V. 194. Не бануй, мамко, за мнов, не беру вшитко з собов. Гол. IV. 406. Ци не будеш, моя рибко, за мнов банувати? Гол. III. 116. 2) Банува́ти на о́чі — болеть глазами. Брацл. у.