Словник української мови (1927)/бандури
| ◀ бандура | Словник української мови Б бандури |
бандурка ▶ |
|
Ба́ндури, дур, ж. мн. Внутренности, преимущ. животного. Мнж. 36. Знайшов там десь задріпане теля, облупив його, бандури випустив. Мнж. 13. Гляди, щоб він не випустив тобі бандур. Черном.