Словник української мови (1927)/банда

by Борис Грінченко

◀ баналюки

Словник української мови Борис Грінченко Б банда

бандаж ▶

Київ: Горно, 1927

Ба́нда, ди, ж. 1) Гурьба, ватага, группа. Драг. 271. Пішли цілою бандою. Шейк. 2) Капелла. Цісарь… сказав їм зробити великий баль, банда їм грала. Гн. I. 161.