Словник української мови (1927)/балувати

by Борис Грінченко

◀ балування

Словник української мови Борис Грінченко Б балувати

балух ▶

Київ: Горно, 1927

Балува́ти, лу́ю, єш, гл. 1) Проводить время в балах, пировать. Мил. Св. 61. О. 1861. X. 38. МУЕ. III. 161. 2) — чим. Заниматься чем, быть опытным в чем. Вх. Уг. 226. Він тим балує. Хто чим балує, від того й гине. Фр. Пр. 21.