Словник української мови (1927)/балакливий

by Борис Грінченко

◀ балаки

Словник української мови Борис Грінченко Б балакливий

балаклій ▶

Київ: Горно, 1927

Балакли́вий, а, е. Разговорчивый, говорливый, словоохотливый. Чуб. I. 231. Веселий, ручий молодик, письменний, смілий, балакливий. Мкр. Г. 7. Панночка така весела, балаклива. МВ. (О. 1862. III. 48). Ум. Балакли́ве́нький. Така в вас балакливенька оця дівчина. Черниг. г.