Словник української мови (1927)/бакаляр
| ◀ бакаль | Словник української мови Б бакаляр |
бакалярство ▶ |
|
Бакаля́р, ра, м. 1) Ученик, школяр. Єзуїти цькували народ шляхтою і своїми бакалярами. Стор. I. 219. 2) Учитель детей. Шейк. 3) Дьячок. Чуб. I. 231.