Словник української мови (1927)/байдак
| ◀ байда | Словник української мови Б байдак |
байдара ▶ |
|
Байда́к, ка, м. 1) Род большого речного судна. Рудч. Ск. II. 28. А нуте, хлоп'ята, на байдаки! Море грає — ходім погуляти. Шевч. Великий тяжко був пожар, — човни і байдаки палали. Котл. Ен. II. 29. 2) Мн. Байдаки́. «Селезни, сбившиеся в стаи тогда, когда матки водят выводки». Мнж. 176. 3) Байдаки́ гони́ти. (Бел.-Нос.) и байдаки́ би́ти (Левиц.) = Ба́йдики би́ти. Ум. Байдачо́к. Ув. Байдачи́ще.