Словник української мови (1927)/бабинець
◀ бабин | Словник української мови Б бабинець |
бабинка ▶ |
|
Баби́нець, нця, м. Отделение в церкви, в котором стоят женщины, — обыкновенно первое после входного. Шух. I. 115. В церкві було повнісінько. В правім притворі стояли чоловіки та парубки, в лівім діди, на середині — малі хлопці, а в бабинці — молодиці та дівчата. Левиц. I. 13.