Словник української мови (1927)/антипко
| ◀ антипка | Словник української мови А антипко |
антипковий ▶ |
|
Анти́пко, ка, м. Чорт, которому дверью отбито пятки, отчего он хромает. Вх. Зн. 1. Драг. 52. Антипко (хованець) викльовуєся з курячого зноска. ЕЗ. V. 210. Якого антипка кричиш? Фр. Пр. 7.