Словник української мови (1927)/авдитор
| ◀ авантурничий | Словник української мови А авдитор |
авдиторія ▶ |
|
Авди́тор, ра, м. 1) Ученик, назначенный для выслушивания уроков товарищей. Левиц. I. 152. 2) Авдитор. У Чернівцях в кам'яниці, в широкій кімнаті, сидять штири официри у білих кабатах — сивий майор напереді, за столом авдитор. Федьк. III. 146.