Словарь української мови (1924)/ґардувати
| ◀ ґард | Словарь української мови Ґ ґардувати |
ґарита ▶ |
|
Ґардува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Гатить, дѣлать запруду. Черк. у. 2) ? Як весло ґардує, то треба його плазом поставити й перестане. Канев. у.
| ◀ ґард | Словарь української мови Борис Грінченко Ґ ґардувати |
ґарита ▶ |
|
Словарь української мови — Ґ
ґардувати
Борис Грінченко
1924
Ґардува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Гатить, дѣлать запруду. Черк. у. 2) ? Як весло ґардує, то треба його плазом поставити й перестане. Канев. у.