Словарь української мови (1924)/ґанчувати

by Борис Грінченко

◀ ґанч

Словарь української мови Борис Грінченко Ґ ґанчувати

ґаня ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ґанчува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Браковать, находить недостатки. Котра дівчина вередує з женихами, ґанчує та плаче, то з єї оттак сміються. Уман. у. 2) Имѣть изъянъ, порокъ, недостатокъ. Ґанчує на ногу кобила. Канев. у.