Словарь української мови (1924)/ґавра

by Борис Грінченко

◀ ґавити

Словарь української мови Борис Грінченко Ґ ґавра

ґаврати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ґа́вра, ри, ж. 1) Зимняя берлога медвѣдя. Виглянув, як медвідь з ґаври. Фр. Пр. 160. 2) Пасть. Желех. Роспусти́ти ґа́вру = Ґаврати. Ото роспустив ґавру. Вх. Зн. 13.