Словарь української мови (1924)/істотне
| ◀ істота | Словарь української мови І істотне |
істотний ▶ |
|
Істо́тне, нар. Дѣйствительно; точь-въ-точь. Я не зрікаюсь: коні істотне були в шкоді. Могил. у.
| ◀ істота | Словарь української мови Борис Грінченко І істотне |
істотний ▶ |
|
Словарь української мови — І
істотне
Борис Грінченко
1924
Істо́тне, нар. Дѣйствительно; точь-въ-точь. Я не зрікаюсь: коні істотне були в шкоді. Могил. у.