Словарь української мови (1924)/істина
◀ істик | Словарь української мови І істина |
істиний ▶ |
|
І́стина, ни, ж. 1) = І́ста. Я істину віддав, а проценту ще не віддавав. Каменец. у. 2) Истина. Шевч. 602. О. 1862. I. 71. Пресвята Діва мовит: „О, істина, же воскрес“. Гн. I. 117.