Словарь української мови (1924)/існісінький

by Борис Грінченко

◀ існий

Словарь української мови Борис Грінченко І існісінький

існісінько ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Істні́сінький, а, е. и існі́сінький, а, е. 1) Дѣйствительный, дѣйствительно настоящій. Чи то ж сподівався чоловік оттакої зневаги? Він може з існісінької щирости обернувсь до людей… а тут йому ще й халепа. О. 1862. IX. 66. 2) Точь въ точь такой.