Словарь української мови (1924)/яса
| ◀ ярювати | Словарь української мови Я яса |
яселечка ▶ |
|
Яса́, си, ж. 1) Огласка, шумъ. Ой, Хмелю, — каже, — Хмелику! вчинив єси ясу і поміж панами великую трусу. ЗОЮР. I. 168. 2) Салютъ, привѣтствіе пальбой. Із дванадцяти штук гармат грімали, ясу воздавали. АД. I. 217. Гостям лицарську ясу воздаємо — стріляємо. Морд. Пл. 86.