Словарь української мови (1924)/явір
| ◀ явити | Словарь української мови Я явір |
явірка ▶ |
|
Я́вір, я́вора, м. Яворъ, Acer Pseudoplatanus L. Анн. 4. Над Дунаєм явір зелененький. Мет. 260. Яворъ — символъ козака въ пѣсняхъ. Стоїть явір над водою, в воду похилився, на козака пригодонька, козак зажурився. Нп. Ум. Яворе́ць, я́ворик, яворо́ч, я́воронько. О. 1861. XI. Св. 44. Пішла лисичка у лісок, аж бачить, рубають люде яворці. Рудч. Ск. I. 13. Яворе-яворику, тонкий, зелененький. Чуб. III. 87. Ой піду я лісом-бором да й стану я під явором: явороньку зелененький, пропав мій вік молоденький. Грин. III. 177.