Словарь української мови (1924)/щиро
| ◀ щирість | Словарь української мови Щ щиро |
щирозлотий ▶ |
|
Щи́ро нар. 1) Искренно, по правдѣ. Вона мене молодого щиро полюбила. Мет. Молились щиро козаки. Шевч. 161. 2) Въ соединеніи съ прилагательными усиливаетъ качество или указываетъ на чистоту, безпримѣсность его: щиро-народній, (Левиц. Пов. 258), щиро-польський, (Левиц. I. 312) и пр. 3) Усердно. Шкодливих горобців та гав він щиро так ганяв, що витоптав всі кавуни і дині. Гліб.