Словарь української мови (1924)/щирець

by Борис Грінченко

◀ щирей

Словарь української мови Борис Грінченко Щ щирець

щирий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Щи́ре́ць, рця, м. 1) Нетронутая подпочва, вообще что нибудь нетронутое. НВолын. у., Радом. у. 2) Чистый песокъ. Гол. Од. 43. Желех. Щирець пісок шорсткість має. Любечъ. 3) Раст. Amarantus paniculatus L. ЗЮЗО. I. 111. 4) До щи́рця́. До дна, до конца, до остатка. Тоді й ми вип'єм до щирця. Алв. 37. Тут Демчиху, мабіть, допекло до щирця, бо аж засичала. МВ. (КС. 1902. X. 145). Попили й поїли усе до щирця.