Словарь української мови (1924)/щербатий
| ◀ щербань | Словарь української мови Щ щербатий |
щербець ▶ |
|
Щерба́тий, а, е. 1) Съ зазубриной, надколотый, вызубренный. Щербатого горшка ніколи не направиш. Посл. Колись і моя копійка не щербата була. Посл. 2) О человѣкѣ: у котораго выпалъ одинъ или нѣсколько зубовъ. Харьк. 3) Вообще съ изъяномъ, съ недостаткомъ, неудачный. Щерба́та до́ля. Горькая судьбина. 4) О лунѣ: на ущербѣ. Щербатий місяць. Шевч. 342. 5) Щерба́та пра́вда. Не вполнѣ правда, скорѣе ложь, чѣмъ правда. Ум. Щерба́тенький. Правда, та щербатенька. Грин. I. 241.