Словарь української мови (1924)/щелепа
| ◀ щезун | Словарь української мови Щ щелепа |
щемелина ▶ |
|
Ще́лепа, пи, ж. Челюсть. Левиц. Пов. 339. Він йому розбив голову — ударив кінською щелепою. Міус. окр. Як не перестанеш лаяться, до я тобі щелепи роздеру. Козел. у.