Словарь української мови (1924)/щебетати

by Борис Грінченко

◀ щебетання

Словарь української мови Борис Грінченко Щ щебетати

щебеташечка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Щебета́ти, бечу́, чеш, гл. 1) Щебетать. Прилітає соловейко що-ніч щебетати. Шевч. 33. 2) Лепетать, болтать, говорить (весело — о женщинахъ, дѣтяхъ). А дітки ростуть, уже й в'ються коло мене і щебечуть, мої соловейки. МВ. II. 7.