Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шульпіка
Берлін: Українське слово, 1924

Шульпі́ка, ки, м. = Шуліка. На могилі щось мріє, чорніє: спершу здалось йому за шульпіку, а як зблизився, побільшало, неначе орел. Стор. М. Пр. 3. Голуб'ятко наше старий шульпіка заклював. Греб. 324.