Словарь української мови (1924)/штукувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
штукувати
Берлін: Українське слово, 1924

Штукува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Составлять предметъ изъ отдѣльныхъ частей. 2) Въ овчину, мѣхъ вставлять вмѣсто голыхъ мѣстъ, куски, покрытые шерстью. МУЕ. I. 73. 3) = Шуткува́ти. Це ми кажемо сміючись та штукуючи. Харьк. у.