Словарь української мови (1924)/штих
| ◀ штитися | Словарь української мови Ш штих |
штихіл ▶ |
|
Штих, ха, м. 1) Острый конецъ, остріе. 2) Копье, пика. Грин. III. 597. Штихи у суходіл стромляли. АД. II. 19. 3) Стежокъ, стежка. Субітнім штихом шиє для поспіху. Ном. № 6657. 4) Пластъ земли приблизительно въ одну лопатку. Мнж. 194. Стали копати, і не більше, як три штихи викопали. Драг. 62. 5) Як штихо́м доки́нуть. Очень близко. Ном. № 7748.