Словарь української мови (1924)/шпичка
| ◀ шпичастий | Словарь української мови Ш шпичка |
шпіальтер ▶ |
|
Шпи́чка, ки, ж. 1) Заостренный конецъ, заостренная палочка. 2) Колючка на растеніи. К череді йшла — задрімала, на пеньки ноги позбивала,… на шпички очі повиймала. Чуб. III. 230. 3) Заноза.