Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шпирнути
Берлін: Українське слово, 1924

Шпирну́ти, рну́, не́ш, гл. Пырнуть. Аж застогнала, наче її хто ножем шпирнув у серце. К. ЧР. 212.