Словарь української мови (1924)/шпарити
◀ шпарина | Словарь української мови Ш шпарити |
шпарка ▶ |
|
Шпа́рити, рю, риш, гл. 1) Обваривать кипяткомъ. 2) Бить, колотить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. Стор. М. Пр. 45.