Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шпарити
Берлін: Українське слово, 1924

Шпа́рити, рю, риш, гл. 1) Обваривать кипяткомъ. 2) Бить, колотить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. Стор. М. Пр. 45.