Словарь української мови (1924)/шпак

by Борис Грінченко

◀ шпадля

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шпак

шпаківня ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шпак, ка́, м. 1) Скворецъ. Ловить, як кіт шпака. Ном. № 6566. Шпака́ вби́ти. Дать промахъ. Е, як би то так, а то вб'єте шпака такого, що ну! Лебед. у. Шпака́ удра́ти. Вздремнуть. Мнж. 171. 2) Названіе вола. Г. Барв. 245. 3) Головка у винта. Кролев. у. Ум. Шпа́конько, шпа́ченько, шпачо́к. Біля села Жабокрича, де ляхи стояли, три козаків, як шпаконьків, на паль повбивали. Нп.