Словарь української мови (1924)/шолопати
◀ шоломок | Словарь української мови Ш шолопати |
шолудивець ▶ |
|
Шоло́пати, паю, єш, гл. 1) Ѣсть зерна (объ уткать). 2) Шуршать, шелестѣть. Миш шолопає. Вх. Зн. 82. 3) Рыться въ чемъ, перебирать что. Воробці.... шолопають на собі пірє. ЕЗ. V. 248.