Словарь української мови (1924)/шлик
| ◀ шлея | Словарь української мови Ш шлик |
шлия ▶ |
|
Шлик, ка́, м. Родъ шапки. К. ЧР. 428. Въ Галиціи: суконная круглая шапочка съ загнутою мѣховою опушкою. Гол. Од. 70. Въ думѣ — бархатная. АД. I. 171. Шлики із себе скидали. Мет. 396. Ум. Шличо́к. Старший син у хату ухожає, шличок здіймає, низенько вклоняє. Чуб. V. 848.