Словарь української мови (1924)/шкодити

by Борис Грінченко

◀ шкода

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шкодити

шкодіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шко́дити, джу, диш, гл. 1) Вредить, приносить вредъ, убытокъ. Не один козак сам собі шкоду шкодив, що від молодої жінки у військо ходив. ЗОЮР. I. 215. Хто пізно ходить, той сам собі шкодить. Ном. № 11954. 2) Проказничать.