Словарь української мови (1924)/шишка

by Борис Грінченко

◀ шиширхнути

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шишка

шишкати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ши́шка, ки, ж. 1) Шишка. Ном. № 2121. 2) Украшеніе изъ тѣста на пасхальномъ хлѣбѣ, подражающее виду сосновой шишки. Чуб. VII. 445. 3) Свадебный хлѣбъ особаго рода. От, перед весіллям, так увечері, кличуть на шишки молодиць. Рудч. Ск. I. 149. 4) Крышка курительной трубки. Шух. I. 276. 5) У келефа: часть палки, выдающаяся надъ рукоятью. Шух. I. 274. Ум. Ши́шечка.