Словарь української мови (1924)/шипот
◀ шипорні | Словарь української мови Ш шипот |
шипотіти ▶ |
|
Ши́пот, та, м. 1) Шепотъ. Чую: шипот, — аж то він шепочеться з дівчиною. Новомоск. у. 2) Струя воды, бьющая съ горы внизъ. Ямпол. у. 3) Порогъ на рѣкѣ. Шух. I. 7.